Сергій ДОЙКО: Із задоволенням представляю вам гостя нашої студії – це В’ячеслав Кириленко, народний депутат України, колишній керівник фракції блоку НУНС.
Пане В’ячеславе, я планую розпочати ось з чого: знаючи, що ви будете сьогодні у нас в ефірі, дехто з наших активних слухачів отаке вам написав: «Шановний В’ячеслав, ми підтримуємо вас та ваше очолювання депутатської групи «За Україну». Ми тільки бажаємо, щоб ви не помилились, як всі відомі вам та нам групи, коли до таких груп приєднувалися головним чином не українці і не українського походження. Ми підтримуємо вашу групу і надіємось, що вона виросте до 100 депутатів, ви особисто очолите Верховну Раду, тобто станете спікером на довгі роки і разом з НУНС сформуєте більшість у Верховній Раді на добро Україні. З повагою до вас, Москаль Юрій». Приємно таке чути? Значить заслужили все ж таки?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Безумовно, приємно. Я думаю, головне, щоб думки людей і дії політиків співпадали хоча б відсотків на тридцять, а ще краще, хоча б для початку, на п’ятдесят. Тоді вже є підстави думати, що той мандат, який виборці дають політикам, хоч трохи реалізується. А за добрі слова я дуже вдячний слухачам, буду намагатися виправдовувати ті сподівання, які на мене покладають люди.

Сергій ДОЙКО: Я хотів би вас детальніше спитати про очолювану вами групу – хто до неї увійшов, чому увійшов, яка головна мета взагалі створення цієї групи, ну і подальшої діяльності, само собою?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Це така позапартійна платформа, якщо хочете, вона міжпартійна на цьому етапі. До групи увійшли 17, а ось вже 18 людей, бо щойно долучився народний депутат-закарпатець Станіслав Аржевітін, і я думаю, що кількість людей, які долучаються, буде зростати. Це люди, які бачать головним змістом своєї діяльності не боротьбу за крісла, посади, не цю марудну взаємоколотнечу, а конкретну роботу, бо головним чином це люди патріотичні і професійні. Ми будемо по кожному питанню давати бій тим, хто, як ми вважаємо, веде Україну не туди. Це можуть бути люди різних сил, бо ми опонуємо і БЮТ і ПР в силу багатьох абсолютно конкретних і об’єктивних причин…

Сергій ДОЙКО: Тобто я так розумію, що БЮТ і ПР ведуть Україну не туди, якщо ви їм опонуєте?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: На нашу думку так, і це сьогодні підтверджено, і про це сказано у заяві групи, яка сьогодні була мною оприлюднена з трибуни Верховної Ради. Я не приховую такої позиції вже давно, і люди, які зараз об’єдналися в групі, також на таких позиціях стоять. Це люди, які не увійшли до теперішньої коаліції в силу абсолютно публічних причин: тому що ми не довіряємо тому, що норми коаліційної угоди взагалі будуть виконуватися.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, можна хоч кілька прізвищ тих людей, які увійшли до групи, щоб наші слухачі уявили просто, з кого вона складається конкретно?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Безумовно. Ксенія Ляпіна, Станіслав Аржевітін, Володимир Поляченко, Володимир В’язівський, Андрій Порубій, Олег Гуменюк, Зиновій Шкутяк, Володимир Мойсик і інші. В основному це люди відомі – хто в регіонах, хто по своєму напрямку – і це порядні люди, це не екстремісти, не ті, що будуть битися в якихось конвульсіях, але це люди, які твердо за Україну. Тому, коли думали про назву, багато передумали, а потім на цьому зійшлися – проста зрозуміла назва, яка просто відображає суть наших поглядів багаторічних.

Сергій ДОЙКО: Ну, от дивіться, що вам можна закинути: ви були керівником фракції, а зараз говорите, що ви не за посади, не за якісь крісла, а зараз ви керівник групи. Тобто ви позбулися, втратили крісло керівника фракції, так за те ви зараз є керівником групи. От керівник, керівник, так хіба ж це не прагнення мати якусь посаду чи щось очолити?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Я б не сказав, що це посада. Це швидше публічна політична позиція. Посада, да, наприклад, керівник фракції це посада, яка передбачає значну частину повноважень і відповідальності не меншу частину. Колись свого часу фракція наділила мене одноголосно такою довірою, але потім ситуація розвивалась таким чином, що у фракції є декілька напрямків, і я, як керівник фракції, можу відображати лише позицію більшості. Мені пропонували і пропонують: одні казали «лишися», інші і до тепер пропонують «повернися», але я не можу бути зручним і там, і там. З одного боку я публічно не підтримую таку коаліцію в силу причин, які ми, можливо, обговоримо…

Сергій ДОЙКО: Але ж ви як раз свого часу і виступали за створення коаліції трьох, а зараз її так відверто не підтримуєте. Де логіка? Парадокс якийсь виникає.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Завершуючи про посади, то це не посада. Ви знаєте, що в 2006 році я чітко сказав, що якщо Янукович буде прем’єром, я не буду в уряді працювати, а я тоді працював віце-прем’єром з соціальних і гуманітарних питань в уряді Єханурова. Декілька людей зробили такі заяви, але один я дотримався свого слова – тільки прийшов Янукович, я зібрав речі і пішов, і ніхто мене не зміг примусити працювати в уряді, якщо я цього не хотів. І президент телефонував, і інші, але якщо погляди не співпадають, то який сенс в такій роботі? І ті наші, які пішли в уряд, зрозуміли, що вони зробили помилку, дуже швидко. Пам’ятаєте, яка була розправа вже через три-чотири місяці? Міністрів наших почав Янукович викидати, хтось сам пішов і таке інше. Потім фракція одноголосно через два роки, здається, минулого року, коли створювалась демократична коаліція, запропонувала мене на посаду голови Верховної Ради, але семеро людей, які не хотіли створення демократичної коаліції взагалі, почали шантажувати всю фракцію і всі демократичні сили і, до речі, всіх виборців, які проголосували за дві політичні сили на позачергових виборах: мовляв, не будемо підписувати коаліцію, якщо такий-то (в тому випадку я) буде головою Верховної Ради. Це був привід…

Сергій ДОЙКО: А чим ви так насолили?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Ні, це був привід, нічим я не насолив. Я мав позицію, з кимось погоджувався, а з кимось ні, але я ніколи її не приховував. Але це був привід, щоб унеможливити коаліцію: ну, мовляв, він же впаде в амбіцію, скаже, ні, мене підтримують 65 депутатів з 72-х, і вся фракція БЮТ одноголосно, то чому я повинен відмовлятися? Я беру на себе таку відповідальність і йду. Я не роздумував ні хвилини, я сказав: от коаліційна угода, ставте підписи, завтра зранку я роблю брифінг і відмовляюся від цієї посади публічно. Кого назве президент, того ми організовано проведемо на цю посаду. Я відмовився, президент назвав Яценюка.
Третій приклад тільки що – я ж міг лишатися головою фракції. Там в нас різниця в два голоси: 37 за коаліцію, 35 – проти. Але я чітко попередив себе і всіх колег, що у випадку, коли рішення буде прийнято, реалізовувати політику повинен той, хто користується підтримкою більшості депутатів, бо це відповідальність, це як раз не крісло в цьому випадку. Я дотримався своєї обіцянки: тут же, як тільки 37-мий депутат проголосував, поставив свій підпис, в наступну секунду я проголосив про свою відставку.

Сергій ДОЙКО: Так ви поясніть, що змінилося? Ви виступали за коаліцію трьох, а потім отак десь там зникли у Верховній Раді, вас там шукали-шукали, щоб підписати, не знайшли, підписав Тарасюк… Ну, ви краще за мене знаєте цю історію, але спочатку ви були «за», а потім стали «проти». Що вплинуло на ваше рішення?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: По-перше, оці всі, що кажуть, що шукали, це все фантазери, тому що я ніколи ні від кого не ховаюсь, тим більше від відповідальності. В даний момент, коли останній раз нібито шукали, як деякі недобросовісні люди оголосили, я працював над коаліційною угодою в кабінеті голови фракції разом з декількома колегами. Просто завжди так шукають, щоб потім сказати, і бажано не знайти, щоб потім не спростовувати власні заяви. Але це загальне місце, який сенс про це дебатувати?
Рік тому я думав, що коаліційна угода, яка була виписана прекрасно і повністю співпадала з нашою програмою НУ, буде виконуватися Кабміном і особисто прем’єр-міністром, однак я помилився. Я міг закривати на це очі 8 місяців, поки йшла дискусія навколо економічних питань, які, до речі, теж дуже важливі, і нам вдавалося їх полагодити. Коли виникло принципове питання – ви пам’ятаєте – наприкінці серпня, на початку вересня цього року, питання з Чорноморським флотом Росії, який від наших берегів почав брати участь в грузино-російському конфлікті, питання оцінки дій Росії на Кавказі взагалі і сукупні з цим маса питань розкололи коаліцію, оскільки БЮТ відмовився давати будь-яку відповідь на це питання, а ми наполягали на тому, щоб позиція була окреслена, наполягали на дискусії на цю тему…

Сергій ДОЙКО: Що б воно вам дало, якщо б ця позиція була окреслена? Я просто пам’ятаю, сам бачив трансляцію засідання Верховної Ради, і ви ледь не в кожному своєму виступі з місця говорили про те, що прем’єр має висловити свою позицію з приводу цієї ситуації. Знаєте, можливо ви просто перегнули палицю в цьому питанні? Можливо це не настільки було в той момент принципово?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Я не думаю, що я перегнув, тому що сенс політики в тому, щоб програмові принципи виконувати. Люди ж посилають для чогось туди, а не просто, щоб штани протирали. Це принципи, на яких стоїть вся наша політична сила. Я ж не закликав прем’єра висловити позицію, хоча вона була тоді особисто фізично присутня в залі в той день, я до неї звертався. Я закликав, щоб вона дала команду бютівцям скликати раду коаліції, бо по коаліційній угоді тільки рада коаліції уповноважена ухвалювати рішення по всіх питаннях, де виникають різні підходи. Це єдиний механізм, і якщо він ігнорується, то значить розкол, ускладнення, труднощі. Рада коаліції на наші неодноразові і усні, і письмові вимоги скликана не була, і це додатково детонувало процес. Тому зранку ще ніхто не думав виходити з коаліції, бо сподівалися, що знайдемо компромісне рішення, компромісний текст, відкладемо, подумаємо, але продемонструємо, що ми бачимо спільне майбутнє країни в тому сенсі, що ми повинні відповідати за свою безпеку, і коли хтось потерпає, підставляти плече, хоча б політично і морально. Однак цієї позиції ми не знайшли, бо проігнорований був взагалі заклик до діалогу. Ну, і ще багато питань же ж перед тим накопичилось, і в той момент вони всі пригадалися, і увечері фракція прийняла рішення про вихід з коаліції. А далі всі події відомі.
Тепер, коли і угода коаліційна інша, і норми там дещо інші, я…

Сергій ДОЙКО: Ну, вона краще, не краще, вона ефективніше в плані дієвості?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Вона гірше, Сергію, але не в тому річ…

Сергій ДОЙКО: Та я вже не знаю, куди гірше. От дивіться, ви ж самі сказали, що будь-яка угода (а мали ж то на увазі цю угоду, я так думаю) з Тимошенко коштує дешевше ніж папір, на якому вона підписується. Значить вже гірша до «не можна», так?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Так в тому ж і проблема, що можна написати прекрасні норми, які були в минулій коаліційній угоді, прекрасні норми, але прем’єр їх не збиралася і не збирається виконувати, от в чому річ.

Сергій ДОЙКО: А чому?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Тому що прем’єр бачить самостійну політичну участь у всіх політичних процесах. Вона розпочала передвиборчу президентську кампанію, уряд у зв’язку з цим гранично політизований. Всі політичні сили, які залучені в коаліційний процес, використовуються тільки з метою підтримки прем’єра Тимошенко вже як де-факто кандидата на президентську посаду, і це головна проблема цього уряду зараз і всі останні місяці його роботи. Тому тут не до угоди, ніхто на неї і дивитися не буде.
Ви помітили, що фракція, навіть та частина, яка проголосувала за одні норми, а пішов Борис Тарасюк і підписав зовсім інші норми і по флоту, і по НАТО? Ця тема так два дні побула в інформаційному просторі, а потім її так сором’язливо спустили на гальмах. Я вже і не казав нічого, тому що я знаю, що навіть якби і не змінювали формулювання, все рівно в цьому напрямку по делікатних питаннях ніякий БЮТ і ніякий прем’єр-міністр нічого б не виконував.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, я можу припустити, що більшості наших активних слухачів в принципі, вибачайте за таке слово, до шпульки, принаймні воно їх не дуже обходить, яка коаліція, де там в угоді є норми, не норми… Верховна Рада працює, люди це бачать. Це добре в будь-якому випадку?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Добре, звичайно.

Сергій ДОЙКО: А все почалося після того, як ніби налагодили оці всі моменти, Литвин став головою Верховної ради, коаліція трьох, Верховна Рада зараз працює і ухвалює антикризові рішення, настільки потрібні нашим людям. То в чому ж тут проблема тоді?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Так я згоден з вами, що добре те, що вона працює, а те, що вона була постійно заблокована і стояла, це вже всіх, вибачте, дістало. Але ви ж запитували про коаліційну угоду і причини розривів, сходжень і таке інше, то ці причини у різності політичних позицій. А якщо абстрагуватися від політичних позицій і говорити про конкретні законопроекти і антикризові рішення, до чого я особисто вже півроку закликав, то дійсно парламент запрацював, і треба віддати належне всім нам, тому що і ті, хто не увійшли в коаліцію, точно так же по тих урядових законопроектах, які заслуговують на підтримку, голосують. Тобто і ті мої колеги, що в коаліції, і я не в коаліції, і група «За Україну» тепер ми голосуємо на підтримку урядових законопроектів, коли це нормальні закони, а коли це, вибачте, якась беліберда, так ніхто не голосує, тобто вся фракція, в тому числі і ті, що в коаліцію увійшли.

Сергій ДОЙКО: Ну, тоді я не можу зрозуміти просто, наскільки важливим є цей документ, ця коаліційна угода нова, що, ви говорите, така погана. Погана вона чи дуже погана, чи була б краще – Верховна Рада працює, а як там взаємодія ваша внутрішня, то якщо вона позначається на роботі це одна справа, а якщо Верховна Рада працює, і як ви говорите, всі голосують за ті законопроекти, які потрібні людям, то де сенс важливості або першочерговості оцієї угоди? Ну буде вона виконуватися чи не буде, Верховна ж Рада працює, а більшості все рівно немає.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Сергію, так я ж про це і кажу, що не питання, що в ній написано, це вже підтверджено практикою, що прем’єр не буде взагалі звертати на неї уваги і всі інші політики також, тому і голова Верховної Ради тим більше не буде звертати увагу. Всі будуть звертати увагу на конкретні політичні процеси, а угода потрібна була і взагалі коаліція для того, щоб продовжити перебування на посаді прем’єр-міністра Юлії Тимошенко, тому що якщо нема коаліції, то ви ж знаєте – або вибори, або новий уряд, або буза якась в парламенті і поза парламентом. А так є коаліція, прем’єр продовжив своє існування, може спокійно в цьому посадовому сенсі почувати себе до початку передвиборчої президентської кампанії. От і все.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, я попросив би вас прокоментувати доволі резонансні речі, які пролунали з вуст президента України, і з вуст прем’єр-міністра, які стосуються нинішньої ситуації соціально-економічної в першу чергу. От президент сказав, що ситуація на валютному ринку стабілізується за тиждень, вчора була його велика прес-конференція підсумкова «Майбутнє твориться сьогодні», і він це сказав. От з приводу ситуації на валютному ринку, дійсно, хто тут палицю перегнув, хто недопрацював, наскільки тут є провина НБУ, хто кришує НБУ, якщо таке є? Наскільки треба звільняти голову НБУ, якщо він винний в цій ситуації? Запитань дуже багато, тому я так акумулюю всі ці запитання в одну лінію, так би мовити.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: По-перше, пам’ятаєте, ми ухвалювали з таким апломбом антикризовий законопроект самий перший, який був для стабілізації банківської системи?

Сергій ДОЙКО: Для того, щоб отримати транш перший від МВФ?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Так, але транш для чого отримати? Для того, щоб стабілізувати ситуацію по активах-пасивах, по боргах і боргових зобов’язаннях, і таким чином стабілізувати курс і банківську систему взагалі. Значить, проголосували антикризовий законопроект. Тоді всі кричали, і уряд в першу чергу, що бігом-бігом давай-давай, сказали, що все нормально, нам дають кредит, а після цього пройшло всього два-три тижня і ми побачили курс майже 11 гривень, і ще невідомо, чи це все вже закінчилося. Хотілося б, щоб закінчилося.

Сергій ДОЙКО: Але ж кредит ми вже отримали, цей транш?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми першу частину вже отримали…

Сергій ДОЙКО: А де ж тоді… Як вона зіграла свою роль?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Поки що виходить, що ті, хто оперує цим кредитом, використали цю ситуацію для чого завгодно, тільки не для інтересів всієї банківської системи, яка обслуговує громадян, нас з вами, бо банки це ж не самодостатня річ, це кровоносна система, яка обслуговує громадян, економіку, юридичні особи і фізичні особи. А як раз громадяни і почали страждати ще більше ніж до того траншу, а це означає, що нечистоплотні люди з якихось банків, з якихось інституцій дійсно використали кошти, які надійшли для заощадження власних ресурсів, для міжбанківських спекуляцій…

Сергій ДОЙКО: Як таке можна було зробити, щоб НБУ був не в курсі тої справи, що відбувається?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: А оце треба з’ясувати, тому створена комісія в парламенті, і я б хотів, щоб ми не рубали тут з плеча, бо може бути, знаєте, як у футболі – всі стануть спеціалістами по банківській сфері, по валютно-курсовій політиці, а це неприпустимо, це дуже делікатна сфера. Комісія створена, нехай спеціалісти, а не політики, тим більш не політикани, які теж в цій комісії є, скажуть, як реагував НБУ, чи знав голова правління, що робила рада НБУ, чи виконувалися поради професіоналів і дорадників різноманітних, а якщо ні – то чому? І от по цих питаннях голова правління НБУ повинен перед парламентом дати відповідь, і тільки на підставі позиції голови правління НБУ, голови ради НБУ і членів ради, народних депутатів, професіоналів…

Сергій ДОЙКО: А скажіть, от вам самому не цікаво почути цей звіт комісії?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Безумовно цікаво, безумовно.

Сергій ДОЙКО: Я думаю, людям так само цікаво. А коли може бути цей звіт і коли голова НБУ може бути в Верховній Раді і принаймні пояснити те, що прозвучить з вуст представників комісії?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Ну, ви знаєте, якщо стоїть завдання просто зняти одного і поставити іншого, то цей звіт міг бути вже вчора. А якщо стоїть питання з’ясувати причини і, враховуючи той транш МВФ і подальші ускладнення, які пов’язані із світовою фінансовою кризою, і можуть ще бути, тоді треба трохи часу, щоб з’ясувати всі обставини. Я думаю, що це цікаво всім неупередженим спостерігачам і тим, хто повинен прийняти рішення. Я для себе остаточного рішення, наприклад, ще не прийняв. Я не буду тут бравадою займатися, що я знаю, що Стельмах винний, або що я знаю, що Стельмах невинний…

Сергій ДОЙКО: Ну, може десь в глибині душі ви щось і знаєте…

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Мені не подобаються стрибки курсу, як і всім. Більш того, немає більшої шкоди для бізнесу, коли бізнесмени – і імпортери, і експортери – не знають, який буде курс після обіду.

Сергій ДОЙКО: А людям як кредити повертати?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Люди, які не можуть взяти валюту для того, щоб придбати необхідні речі або повернути кредит, це ж страшний дискомфорт, тим більше напередодні свят, Нового року, Різдва. Це все спричиняє дуже погане суспільне самопочуття. Тому до Нового року ми повинні дати відповідь на питання щодо поведінки НБУ.

Сергій ДОЙКО: Дивіться, ми про НБУ з вами говорили, а на цій прес-конференції президент оголосив, що до великих іспитів, в тому числі і на валютному ринку, Україну привела бездарна торгівельна політика уряду в 2008 році. Про НБУ ми поговорили – треба дочекатися, що скаже комісія, а наскільки негативна роль в цьому всьому може бути саме представників уряду і прем’єра зокрема?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Ну, очевидно, мова йде про негативний зовнішньо-торгівельний баланс, але він склався не в 2008 році, якщо говорити вже всю правду. Він має місце вже декілька років, він був притаманний і всім демократичним урядам і уряду Януковича в 2007 році, це не в останню чергу віяння світової економічної кон’юнктури і абсолютної неспроможності до модернізації поки що української економіки, тобто не економіки як такої, а менеджерів економіки, які почувають себе такими каліфами на годину: є прибуток, а ще краще надприбуток – економіка працює, на експорт чушки йдуть і дуже добре, хімія йде і дуже добре. Тільки щось у світі змінилося – все: фінансова криза, все пропало, давай, уряд, бюджет і піднімай наші (приватні, до речі) підприємства. Тому я не думаю, що тут хтось один винен. Політика така протягом останніх років п’яти, а може навіть шести має місце, але перше найменше випробовування показало, що наша металургія неспроможна в сенсі модернізації і собівартості продукції…

Сергій ДОЙКО: Вона неспроможна чи просто була неготова до такої ситуації?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Як неготова? Ніхто до неї металургію не готував. Собівартість російської, китайської продукції значно менша, тому вона і зараз хоч як-небудь конкурентоспроможна на світових ринках, а наша дуже дорога. Тепер всі починають чухати потилицю і приходять до одного висновку – бюджет, дай гроші. А це неправильна відповідь на це питання, тому зараз головне – не допустити обвального безробіття, це питання номер один. Я це знаю, як спеціаліст по соціальній політиці, бо я весь час був у соціальному комітеті в парламенті, міністром праці був і віце-прем’єром профільним. Гроші і фонду безробіття і значною мірою бюджету треба зараз пустити людям, щоб вони не відчували обвалу на ринку зайнятості, бо приватні власники будуть зараз змушені вилучати людей з виробництва або робити їм часткову зайнятість, і тому цю часткову зайнятість треба фінансувати і дати окремий бюджетний рядок на громадські роботи. Євро-2012 буде, дороги треба будувати, мости, стадіони? От туди повинні йти люди, і туди уряд з центрального бюджету повинен пускати гроші. І поки менеджери розбираються, як їм зменшувати собівартість металургії, хімії, машинобудування, держава повинна допомагати людям, які не повинні думати, що це криза. Вони повинні думати, що є державні менеджери, які їм пом’якшать ситуацію хоча б на рік-два, поки не стабілізується ситуація і приватний бізнес не оговтається.

Сергій ДОЙКО: А державні менеджери знають, як це треба робити?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Так це ж уряд! Коли я кажу «державні менеджери» я маю на увазі уряд. Якщо уряд весь в політиці і вся влада в політиці і у взаємопобоюванні, то коли ж думати про цю справу?

Сергій ДОЙКО: Я поставив запитання: чи знає він, як це зробити? Бо можна знати і не робити, а можна і не знати, і не робити.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Якщо почитати програми, то ніби всі знають, але всі знають і не роблять.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, я вам ще хотів таку цитату – не цитату, тезу – не тезу, але вона пролунала з вуст прем’єр-міністра України Тимошенко: президент готується оголосити дефолт і запровадити надзвичайний стан. Вона звинуватила Віктора Ющенка в намірі довести країну до дефолту, щоб потім оголосити надзвичайний стан, за якого проведення виборів – так ЗМІ давали, що йшлося про президентські вибори – стає неможливим. Тобто, на думку Юлії Тимошенко, у всьому взагалі у нас в державі винен президент України. Це так чи не так? Якщо президент винен, то в чому і наскільки?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Насправді відповідальність лежить на всіх без винятку посадовцях і на всіх політиках з усіх політичних сил, які зараз працюють в парламенті і так чи інакше є владою. Тому, якщо хтось каже, що він взагалі до влади непричетний, він каже вам неправду. Всі, хто в парламенті, це влада, тільки що законодавча влада, і не важливо – чи вони в коаліції, чи в опозиції, тому що причетні там всі і так чи інакше несуть частку своєї відповідальності. Це вищих посадовців також стосується.
А щодо заяви Юлії Тимошенко, то якщо вона сама в це вірить, то вона повинна пояснити виборцям і громадськості, що саме вона має на увазі – на яких фактах базуються такі резонансні заяви і чи це не є просто спробою відволікти увагу громадськості від серйозних економічних проблем, які в професійному режимі вона, як прем’єр-міністр, повинна розв’язувати. От я підозрюю, що це лише спроба політичного маневру, і не більше, щоб ситуацію ще більше підігріти.

Сергій ДОЙКО: Тобто оцією зіркою, яка підігріває або можливо, як мінімум, світіть, все ж таки є президентське крісло?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Безумовно. Я думаю, що всі політики першої когорти вже розпочали президентську кампанію – Янукович зі своїм опозиційним урядом і заявами, що сто днів даємо, а потім побачимо; Президент, безумовно, як діючий президент, який повинен захищати свою політику через повторні вибори; Тимошенко, яка з першого дня перебування на посаді прем’єра взялася за політичну кампанію, яка зараз є виразно передвиборчою. Це все не добре, тому що є вибори, але між виборами є робота, яка повинна приносити добро людям. Принаймні я на такій позиції ґрунтуюсь. А якщо всі щодня займаються тільки публічними заявами, а що там в них урядовці роблять і апарат - взагалі невідомо, і які результати для економіки, то це погано. Це політиканство, і якщо так далі буде йти, то побачите, що на нас після президентських виборів чекає авторитарний режим, оскільки люди демократію тепер починають сприймати як хаос, як безлад, як безпорядок.

Сергій ДОЙКО: Ну, це треба, щоб люди обрали авторитарного лідера.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Будь-який лідер, який буде обраний, буде так чи інакше змушений загвинчувати гайки. Я просто думаю, що президент Ющенко цього робити не буде, тому що він демократ до мозга кісток.

Сергій ДОЙКО: Але ж ви вірите, що президент може бути вдруге президентом?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Безумовно.

Сергій ДОЙКО: Ну, це ж ваша теза, значить Ющенко буде авторитарним лідером.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Ну, так виходить…

Сергій ДОЙКО: З ваших слів, так.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Виходить також і те, що всі будуть посилювати інструменти порядку, питання тільки в тому хто буде базуватися на законності, а хто буде базуватися більше на авторитеті.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Сергій, Запоріжжя. Пане В’ячеславе, коли ви очолювали гуманітарний блок в Кабміні, от найзмістовніший захід, який відбувся в цьому році?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Щодо культурного, то сказати важко, їх насправді багато, культура наша, не дивлячись ні на що, розвивається, є дуже багато заходів. Щодо гуманітарних подій, то їх також було багато. Очевидно, ще треба подумати над тим, яка має найбільше значення, але на мою думку, 2008 рік пройшов під знаком все більшого усвідомлення українцями своєї історії і під знаком вшанування пам’яті жертв голодомору, як геноциду українського народу. Це якщо говорити не про культурну, а про гуманітарну подію. Але може це навіть і більша, ніж гуманітарна, це така засаднича, фундаментальна для нації подія, і нарешті ми починаємо отримувати адекватне ставлення до неї.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, от вже неодноразово я читаю різні погляди на бюджет наступного року. От що ви можете сказати з цього приводу? До кінця цього року ухвалять, чи ні, розглянуть чи ні, який стан цього документу, що він несе в собі? А з цього вже буде видно з ваших слів, що ж очікувати в новому 29009 році отим людям, які є бюджетниками, які все ж таки сподіваються на краще.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Ну, бюджет такий протирічливий документ, особливо той, що поданий зараз. Чому протирічливий? Тому що на вулиці одне, а прем’єр-міністр і весь уряд заявляють зовсім про інше. От я сьогодні дивився опитування, яке одна установа, загалом поважна, робила, так воно свідчить, що 63,5% українців не вірять, що влада впорається з економічною кризою; 25% уже стикнулися із загрозою безробіття для себе безпосередньо; близько 50% підтверджують, що така загроза є для них, їхніх знайомих або родичів, тобто кожен другий. Розмови про те, що є масове безробіття, йдуть повним ходом, тому уряд повинен адекватно реагувати на ці загрози. Хоча б на ці.
Разом з цим вчора прем’єр абсолютно бадьоро доповіла проект бюджету, в якому виявляється в нас зростання ВВП в наступному році, правда 0,4%, але все рівно зростання, інфляція буде значно менша, ніж цьогорічна. От по цьому року, я думаю, буде десь на 22,5 – 23% вихід, що надзвичайно погано, а прогноз був, якщо не помиляюсь, спочатку 7,5, а потім 9,5%. На наступний рік уряд прогнозує 9,5% інфляції, каже, що в нас не буде ніякої інфляції.

Сергій ДОЙКО: Тоді в нас все нормально буде, тобто має бути за логікою?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Да, на підставі таких макроекономічних показників…

Сергій ДОЙКО: Так дай бог, щоб так було, звичайно.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Правильно, тільки в це ніхто не вірить. Я недаремно перед цим навів дані опитування, щоб базуватися не тільки на тому, що люди говорять, а й на статистичних викладках. І на підставі таких макропрогнозів робиться висновок, що не треба збільшувати прожитковий мінімум взагалі в наступному році, не треба, а зарплату треба протягом року збільшити тільки на 10%, протягом всього року. Правильно, якщо виходити з прогнозного індексу інфляції 9,5%, то дійсно, можна на 10% збільшувати зарплату, але ми всі знаємо, що ніяких 9,5% не буде. І світові установи, і незалежні експертні установи дають цифри двозначні і ніяк не однозначні, а це значить, що люди будуть втрачати реальні доходи і так далі.

СЛУХАЧКА: Добрий вечір. В 2004 році, коли прийшли помаранчеві до влади, сказали, що все розікрали, і ніхто відповідальності не поніс. Потім прийшли регіони, і знову сказали, що розікрали, але вже помаранчеві, але теж ніхто не поніс за це відповідальності. Зараз штучно підняли долар, десь ділися гроші за газ. Скажіть, у нас взагалі ніколи ніхто не буде відповідати? Ми так собі чередуємось – то регіони, то помаранчеві, то сердечні – і так собі крадемо, опускаємо людей. В нас взагалі колись хоч хто-небудь – ну, потіште людей, ми такі, ми повіримо – хтось буде відповідати чи ні?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Спасибі за запитання, я сприймаю ваш відчай і вашу недовіру до всіх політиків. Безумовно, частково перекладаю це і на себе, бо я теж учасник політичного процесу, але я як раз проти такої політики і борюся, коли всі говорять тільки язиками, а потім приходять до влади і просто розподіляють ресурси, посади і активи. На жаль, це притаманно біло-блакитним, і я з жалем мушу констатувати, що це значною мірою притаманно і демократам при владі. Це означає, що політичні еліти повинні змінитися, іншого виходу все рівно нема, і це буде або оновлення діючих політичних сил, але істотне, або створення нових політичних сил. Тобто європейського типу політики повинні все-таки якщо не повністю, то хоча б значною мірою бути в парламенті і в уряді, і тоді ми зможемо виходити на ті стандарти, які вже давно зрозумілі і самоочевидні для поляків, чехів, угорців – найближчих сусідів.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, я підхоплюю, так би мовити, головну думку запитання слухачки: от все так виходить цікаво, іноді спостерігаєш збоку: приходить нова політична сила до влади, і говорить, що от ми зараз зробимо, а от до нас, дивіться, розікрали, розтягнули і таке інше. Приходять інші – говорять аналогічно. Чому не говорити про те, як далі жити і що робити, а обов’язково треба поглядати назад і говорити, як ті працювали погано. Чому не сказати, як ми будемо працювати добре?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Так я з вами згоден. Я як раз намагаюсь…

Сергій ДОЙКО: Так не вміють чи не хочуть? Чому не роблять?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Саме таку політику я особисто намагаюсь проводити, в тому числі тоді, коли працював в уряді. Я в двох урядах працював, завжди був відкритий, можна просвітити рентгеном…

Сергій ДОЙКО: Ну, ви свої помилки певні – я розумію, що в кожної людини є помилки – мотивували діями свого попередника?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Практично, ні. Я намагався уникати цього, хоча коли я працював в першому уряді помаранчевому міністром праці, то ситуація була такою, що по багатьох напрямках були істотні зловживання у всіх міністерствах, оскілки була дуже гаряча пора перед тим – боротьба за владу, в якій тодішній режим не гребував жодними засобами, в тому числі і зловживаннями при використанні бюджетних коштів, і іншими абсолютно неприпустимими методами. Тому якусь частину інформації з цього приводу нам, як міністрам, доводилось оприлюднювати публічно, щоб було розуміння, як використовувалися фінанси. Але, наприклад, я ніколи не робив ставку на те, щоб очорнювати попередника чи навіть опонента, тому що треба своїми справами доводити власну конкурентоспроможність. Тому коли люди дратуються, що всі один на одного спихають, то вони абсолютно правильно роблять. Мені теж це абсолютно не до вподоби, я намагаюся так не робити. Для того, щоб таких людей стала критична більшість, треба змінювати політичні еліти, хоч слово «еліти» я намагаюсь не вживати, бо воно дратує людей, але ті люди, які так чи інакше впливають на прийняття рішень в країні, повинні мати ротацію всередині себе.

СЛУХАЧ: Добрый вечер. Я хотел задать вам вопрос, который интересовал большинство народа при обращении к президенту: сколько денег надо отдать вам и вашей силе «За Украину», чтобы вы действительно оставили нас в покое? Какая цена вот этого властного корыта?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Я думаю, що не буду намагатися бути оригінальним і відішлю вас до відповіді, яку вчора надав президент. Зі свого боку я намагався і буду намагатися робити все для того, щоб бути чесним перед виборцями і відповідальним за свої слова і вчинки, а вам вже оцінювати. Якщо ви хочете всіх кудись відправити, то на те також є ваше право, як виборців, і ви можете це організувати.

СЛУХАЧКА: Добрый вечер. Чем отличается ЕЦ в НУ от того «Центра», что он создал с Ляпиной? Мы разницы не видим. Вот с теми принципами, что они все время с Ляпиной, что у них принципы, знаете, как в том анекдоте, когда мужик приехал в город и таксист его спрашивает, куда его везти, а он говорит «в принцип, потому что сказали, что в принципе все есть». Так и ихние принципы.
И второй вопрос: очень благодарна Сергею Дойко, звоню, наверное, уже с месяц, и когда была ваша встреча с БЮТ…

Сергій ДОЙКО: Чуєте, як звучить – моя зустріч з БЮТ. Мені дуже приємно, дякую вам. Але запитання дуже серйозне – ЄЦ і ваша група «За Україну», королівство в королівстві.

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Жоден з учасників ЄЦ до нашої групи «За Україну» не входить, ми відрізняємось і в підходах в принципах, між нами давно точиться відкрита, публічна політична дискусія. Ми оприлюднили свою декларацію принципів сьогодні, вона коротка…

Сергій ДОЙКО: Партія буде з цієї групи, як ви відчуваєте?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Ми не плануємо створювати партію.

Сергій ДОЙКО: Ну, це поки, так?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Партій багато, для нас Україна вище за партії. Це може бути підтримка цієї групи, як якоїсь громадської ініціативи, це може бути якийсь громадський рух, але не більше, оскільки ми переконані, що для того, щоб створювати партію, треба мати такі критично важливі справи, які потребують великої підтримки в суспільстві, а поки що ми робимо все для того, щоб депутати, які просто за Україну і готові працювати щоденно для цього, а багато хто вже багато років своєю діяльністю це підтверджує, мали майданчик, на якому вони об’єднуються. Якщо громадськість нас підтримає в такій роботі, ми будемо вдячні і сприймемо цю підтримку з розумінням.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Андрій, Київ. Ваш гість щойно заявляв про те, що треба змінювати еліти, тільки що його питали про те, скільки коштує те, щоб він пішов. Так чому ж ви – молода, розумна людина – не залишитесь людиною, як Вакарчук, наприклад, і не підете? Невже вам подобається жити з прокльонами на голові на вас, на ваших прийдешніх поколіннях? Вас вже проклинають люди, підіть, підіть і залишіться людиною, не кажіть про інших, покладіть завтра заяву і підіть, залишіться людиною.

Сергій ДОЙКО: Прошу, пане В’ячеславе. Ну, заяву ви завтра не покладете, я так бачу по ваших очах…

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Звичайно, не покладу, тому що, знаєте, мандат представляти певні погляди і інтереси у Верховній Раді мені надав народ, і якщо одному виборцю вважається, що я повинен завтра заяву написати, то тисячам інших виборців вважається, що я повинен далі працювати, і це також питання. Ми ж всі різні люди, скільки виборців – стільки думок. Тому я мушу відповідати за кожне своє слово і за кожну дію, я повноваженнями і народною довірою розкидатися не збираюсь. Я не перший день займаюся публічною діяльністю, я знаю в цьому толк, працював на багатьох посадах і вважаю себе професійною людиною. Я буду відстоювати свої погляди стільки, скільки буде на це довіри від людей, які мене до парламенту послали. Тому, на жаль, розчарую попереднього слухача – заяву не напишу, хоча за запитання дякую, бо він має право на свою точку зору саме тому, що ми живемо в демократичній країні.

СЛУХАЧКА: Добрий вечір. Галина, Рівне. Я дивилася по телевізору Раду і чула, як виступав Симоненко за закон, щоб проголосувала коаліція за закон, щоб ми віддавали борги, що ми понабирали в банку, по 5,05, так, як ми брали ці борги, ці кредити. Чому ви не проголосували за цей закон? Скажіть, будь ласка, чому?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Тому що прийнято рішення повернутися до цього питання і всі думки консолідувати в одному законопроекті і проголосувати його перед затвердженням держбюджету України, оскілки тут головне, щоб закони, які зараз по банківському сектору приймаються, могли бути виконані банкірами. Ми можемо прийняти, що взагалі не повертати ніякі кредити, але від цього ситуація не покращиться, це тільки призведе до колапсу. Тому тут не можна поводити себе як слон у посудній лавці, треба приймати такі закони для банківської системи, які дозволять їх виконати. Я особисто вважаю, що якщо ми стабілізуємо курс і валютно-курсову політику, то ми зможемо спокійно забезпечити громадянам виконання їх кредитних зобов’язань по всій банківській системі в штатному режимі, як було до цього.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, от президент сказав, що за тиждень це в принципі можливо зробити. Я розумію, що тут є багато різних течій, багато треба докласти зусиль від різних людей, але за тиждень це можливо стабілізувати курс, щоб принаймні знати хоч, що завтра не буде… ну, 23, наприклад?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Дивлячись, що мати на увазі під стабілізацією – всі ж називають різні цифри курсу, який, на їхню думку, стабілізований. Одні говорять про 6, інші – по середині між 6 і 7, а треті говорять взагалі незрозуміло що. Тому з точки зору початку стабілізації, то вона останніми днями вже почалась, а от же завершення стабілізації і як оцінювати цю стабілізацію – це питання. Я особисто можу повторити, що хочу заслухати і звіт комісії по НБУ, і самого керівника НБУ, і провідних експертів з банківської сфери, щоб вони чітко дали сигнал країні, в яких межах і в яких граничних порогах може коливатися курс національної валюти до долара.

СЛУХАЧ: Добрий вечір. Павло, Рівне. Пане В’ячеславе, а вам не стидно там, депутатам, один одному в очі дивитися? Ви ж паплюжите один другого як кури дробину. Може простіше взяти попрощатися, вибачитися перед людьми і надіятися на те, що може хтось вам ще й висловить довіру?

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Спасибі за таке пристрасне запитання…

Сергій ДОЙКО: Як кури дробину!

В’ячеслав КИРИЛЕНКО: Маєте право на таку позицію. Але з іншого боку ви ж самі там в Рівному говорите «чого ви там мовчите, виступає той-то, такий-пересякий комуніст Симоненко, чого ви мовчите, виступає така-то, така-пересяка, на президента таке говорить, а ви мовчите, він же правильно все робить». Тому мовчати ми не можемо, шановний пане з Рівного, і інколи вибачте за гаряче слівце, яке проскакує. Але якщо ви слідкуєте за моєю діяльністю, то можете підтвердити, що я завжди намагаюся триматися в рамках коректності, але я твердий у відстоюванні своєї позиції.

Сергій ДОЙКО: Пане В’ячеславе, я дуже дякую вам за участь в нашій розмові. Нагадаю, що нашим гостем був В’ячеслав Кириленко, народний депутат України, колишній керівник фракції НУНС.