Заява щодо Інституту національної пам’яті

Шановні колеги, шановні виборці!

Ми з подивом щойно вислухати менторським тоном сім пропозицій фракції "Наша Україна", які висловлені з боку депутата соціаліста і, безумовно, особливої відповіді на це давати не будемо, оскільки позиція фракції вчора вичерпно окреслена у виступі голови фракції Романа Безсмертного. Однак хочемо нагадати, що саме Соціалістична фракція влітку цього року віроломно, без попереджень вийшла із демократичної коаліції і вступила в так звану „антикризову”, отримавши за це посаду Голови Верховної Ради України. Тому вважаємо, що ця фракція учити з трибуни фракцію „Наша Україна”, і взагалі будь-якого виборця в Україні морального права не має.

Тепер те, що я хотів сказати до того. Шановні колеги, мільйони наших співвітчизників стурбовані діями уряду, які спрямовані на фактичну ліквідацію Українського інституту національного пам’яті.

Постановою уряду Єханурова від 31 травня 2006 року інститут був створений як центральний орган виконавчої влади із спеціальним статусом. Головними його завданнями – визначення посилення уваги суспільства до власної історії, поширення об’єктивної інформації про неї в Україні та світі, здійснення комплексу заходів з увічнення пам’яті жертв голодоморів та політичних репресій.

Проте, судячи з проекту бюджету на 2007 рік реалізація цих завдань не належить до планів нинішнього уряду. Інститут національної пам’яті позбавлено статусу головного розпорядника коштів, і не зрозуміло, на якій підставі пропонується фінансувати через Держкомархів.

Крім того, замість погоджених з Мінфіном майже шести мільйонів гривень пропонується виділити на його фінансування трохи менше чотирьох мільйонів.

Ми вимагаємо від уряду забезпечити діяльність Українського інституту національної пам’яті як центрального органу державної влади з належними приміщеннями, фінансуванням і всебічним сприянням з боку держави.

Крім того, ми звертаємо увагу на те, що Президент України Ющенко протягом останніх півтора років видав три укази щодо увічнення пам’яті жертв голодомору, у яких є заклик до Верховної Ради надати політико-правову оцінку голодомору і геноциду українського народу.

Шановні колеги, ми переконані, що ця трагічна тема може об’єднати всі українські політичні сили, які представлені тут у залі. Всі без винятку, хіба що окрім одного маргінального політичного утворення, у якому об’єдналися політичні нащадки організаторів голодомору. Географія голодомору торкнулася Донбасу, Дніпропетровщини, Запоріжжя – всієї України.

Ми пропонуємо ще до 25 листопада, дня пам’яті жертв голодомору, внести президентський законопроект невідкладно і консолідовано проголосувати за визнання голодомору геноцидом українського народу.

18.10.2006 14:46