Шановні колеги!

Ми обговорюємо проблему, яка є вкрай важливою для всіх тих, хто усвідомлює, що це величезна гуманітарна проблема. Тут говорилося у доповіді про багато подій, які мали місце протягом 2003-2004 років, менше говорилося про те, що мало місце протягом 2005 і 2006 років. Я хотів би привернути увагу, що Президент України Ющенко практично розпочав свою діяльність із видання Указу про забезпечення безперешкодного доступу для осіб з обмеженими фізичними можливостями. Це дуже об’ємний документ, який треба виконувати ще не одному уряду. І, до речі, тоді у 2005 році було ухвалено план додаткових заходів щодо забезпечення безперешкодного доступу, і це стосувалося об’єктів соціальної інфраструктури, транспорту і усіх без винятку органів центральної виконавчої влади і місцевої влади.

Значна частина цієї роботи була зроблена у 2005, частково у 2006 роках, однак звичайно не вся, і тут, я думаю, в нагоді стануть всі представники громадських організацій, які щодо цього моніторинг здійснюють.

Також уряд повинен керуватися у своїй діяльності і другим Указом Президента, який стосувався практично забезпечення соціальної, медичної і трудової реабілітації інвалідів. І саме в цьому указі йде мова про обов’язково необхідні затвердження державних типових програм індивідуальної реабілітації інвалідів. Це великі гроші, я не скажу, що попередній уряд встиг впоратись з цією проблемою, але робити вигляд зараз, що цього указу немає також неправильно.

Також думаю, що соціальний блок уряду не впорається самотужки із цим завданням, бо це великі гроші і тому індивідуальні програми потребують дієвої участі представників фінансово-економічного блоку уряду. Бо якщо не буде цих грошей, то указ і закон, до речі, про індивідуальні програми реабілітації так і лишаться порожніми текстами.

Крім того, я переконаний, що значною мірою проблеми інвалідів будуть вирішувати громадські організації, тобто самі люди із обмеженими фізичними можливостями. Завдання влади і не тільки виконавчої, але й парламенту, забезпечити рівний доступ усіх громадських організацій, які об’єднують інвалідів до бюджетних та інших ресурсів, які забезпечує українська держава. Переконаний, що це самодостатнє завдання, яке необхідно виконувати.