По питанню демократичної коаліції зараз відбувається дуже активна суспільна дискусія я не буду вдаватися до тих речей, які мали можливо лише ситуативний характер, але спробую сконцентруватися на головному. Ці думки значною мірою буде поділяти всі ті люди, які з самого початку підтримували наш Блок, оскільки ми взяли на себе зобов’язання, щодо створення коаліції демократичних сил після перемоги на позачергових парламентських виборах.
Давайте запитаємо себе: в якому стані були демократичні сили якихось 10-12 місяців тому. Партії Регіонів повністю домінував у політиці, уряд Януковича вів прямий наступ на повноваження Президента. Формування антидемократичної конституційної більшості у парламенті було лише справою часу.
У суспільстві, особливо серед демократично орієнтованих виборців, панувала зневіра.
Рейтинг «Нашої України» за півроку упав більш ніж вдвічі – до 6%, і навряд чи маємо право дорікати виборцям за таке ставлення після всіх кульбітів, до яких ми вдавалася у 2006 році.
На щастя, у нас вистачило сил і волі визнати неприпустимість такої поведінки. Саме Президент Ющенко і «Наша Україна» минулої зими ініціювали процес єднання демократичної опозиції, який поклав початок відродженню людських надій на краще життя.
Чого від нас вимагали виборці? Об’єднання всіх помаранчевих сил один кулак, тому що без такого об’єднання люди не бачили перспективи якісних змін у країні.
5 лютого 2007 року голови фракцій «Наша Україна» та БЮТ підписали заяву про спільну опозиційну діяльність, яка відновила тісну співпрацю двох помаранчевих сил. Цю заяву ми підписали, цитую: «Усвідомлюючи свою спільну відповідальність за збереження державної незалежності України, прагнучи захистити демократію і права кожного громадянина від поновлення диктатури кланів».
«Наша спільна опозиційна діяльність дозволить якнайскоріше усунути кримінально-олігархічну владу і, шляхом розпуску парламенту та дострокових виборів, відродити демократичний європейський розвиток України» - такими словами закінчувалася ця заява.
24 лютого голови двох партій – Віктор Балога і Юлія Тимошенко підписали Угоду про об’єднану опозицію. Цим документом було обумовлено не лише систему спільних дій в опозиції, але й програму та механізм діяльності майбутньої демократичної коаліції, яку ми спільно обіцяли створити у складі наших двох демократичних сил.
І саме тоді підтримка Президента і нашого Блоку зростала, коли ми виконували прості й зрозумілі вимоги виборців – об’єднатися, припинити загравання з донецьким кланом та його урядом, працювати для людей. Розпуск парламенту радикально посилив довіру до Президента України, а рейтинг новоствореного блоку «Наша Україна – Народна самооборона» у липні-серпні становив 17-18%.
7 серпня в Угоді про створення цього Блоку ми чітко повторили своє головне послання виборцям, зобов’язавшись не створювати коаліцію з жодною партією урядової коаліції, яка існувала у минулому парламенті.
На тисячах зустрічей, у тисячах ефірів та роликів, у мільйонах листівок ми повторювали людям – після перемоги ми створимо лише демократичну коаліцію у складі «Нашої України – Народної самооборони» та БЮТ.
До речі, виборча кампанія спростувала тезу, що жорстка критика Партії Регіонів не сприятиме порозумінню між Сходом і Заходом. Навпаки, саме на Сході – в Харківській, та деяких інших областях - і помаранчеві сили разом і наш блок зокрема здобули помітний приріст голосів. Бо люди по всій країні чекають єднання країни не через працевлаштування лідерів Партії Регіонів, а через здійснення демократичними силами реформ в інтересах людей.
Шкода, що Центральний виборчий штаб примудрився за півтора місяці знизити рейтинг блоку з 18% до 14%, але це окрема тема, яка потребує докладного аналізу і серйозних висновків.
Утім, головне завдання, яке об’єднана опозиція ставила перед собою, було досягнуто: разом ми отримали 228 мандатів, що дає змогу створити демократичну коаліцію і сформувати уряд.
Одразу після виборів і Президія партії «Наша Україна», і Політична Рада Блоку чітко заявили: ми не маємо наміру повторювати помилки 2006 року і чітко дотримаємося зобов’язань, узятих перед виборцями.
Вже 1 жовтня Політрада Блоку уповноважила Голову Політради на переговори з БЮТ та парафування проекту угоди про коаліцію демократичних сил.
2 жовтня Президія Народного Союзу «Наша Україна» звернулася до Політради Блоку з пропозицією надати Угоді про об’єднану опозицію від 24 лютого статусу коаліційної Угоди демократичних сил у Верховній Раді шостого скликання.
Переговорна група, до складу якої увійшли, крім мене, також Юрій Луценко і Борис Тарасюк, одразу приступила до інтенсивних переговорів з БЮТ.
Блок Литвина неодноразові пропозиції долучитися до переговорного процесу зігнорував. З Партією Регіонів та комуністами, ми, дотримуючись узятих на себе зобов’язань, жодних переговорів про коаліцію не вели, а від переговорів про співпрацю між коаліцією й опозицією рішуче відмовилися самі регіонали.
За короткий термін переговорним групам удалося зняти майже всі проблемні питання. Під час розгляду програми майбутньої коаліції було взято за основу Угоду про об’єднану опозицію від 24 лютого, написану, як відомо, фахівцями нашої партії. Цю угоду було доповнено положеннями виборчих програм обох блоків. Причому 90% доповнень складають знову таки положення програми НУНС та соціальні ініціативи Президента України Віктора Ющенка.
В кадровій частині угоди збережено принцип розподілу посад у виконавчій владі та в парламенті в пропорції 50 на 50, нашими зусиллями виведено зі сфери розподілу посади голів обласних та районних державних адміністрацій (які до речі, невідомо як у виборче міжсезоння опинилися в угоді), також домовлено про контроль всенародно обраного Президента за всім силовим блоком – Міноборони, МВС, СБУ та Генеральною прокуратурою.

15 жовтня в секретаріаті Президента України текст угоди було парафовано.
У зв’язку з цим незрозумілою видається логіка людей, які дорікають нам недосконалим змістом коаліційної угоди. Якщо в кадрових питаннях ми зберігаємо 50% посад, у т.ч. весь силовий і гуманітарний блоки уряду, місцеву виконавчу вертикаль і керівництво парламентом, маючи лише 14% голосів – то це, як на мене, вдалі результати переговорів. Якщо в програмній частині проект угоди на 90% відображає позицію нашого блоку, а з програми БЮТ узято лише найважливіші пункти, як можна називати такі переговори неуспішними?! Справді проблемне питання переходу до контрактної армії вже знято і цієї проблеми в наших стосунках більше не існує. Тому серйозні закиди з приводу угоди можуть робити хіба що люди, які насправді не хочуть утворення коаліції демократичних сил і шукають для цього будь-які приводи.
Так, кілька наших колег після виборів раптово «передумали» виконувати дані всій Україні публічні обіцянки, але чомусь при цьому не передумали при цьому отримати депутатські мандати.
Загальні збори депутатів майбутньої фракції 12 жовтня вирішили, що кожен наш депутат підпише зобов’язання увійти до складу фракції та демократичної коаліції, а також після складення присяги підписати угоду про коаліцію демократичних сил на основі угоди про об’єднану опозицію від 24 лютого.
Зважаючи на те, що в ЗМІ посилено мусувалися чутки про начебто значне число депутатів, які не підтримують утворення демократичної коаліції, Політрада Блоку вирішила оприлюднити список членів фракції, які підписали та які не підписали це просте зобов’язання. Що й було зроблено.
Зайве коментувати, наскільки підірвали довіру виборців до Президента і до нашого Блоку як зроблені деякими колегами нерозважливі заяви в засобах інформації, так і публічна відмова трьох депутатів підписати вищезгадане зобов’язання, яка у декого з них уже перейшла до фази прямої агітації за так звану “широку коаліцію”.
Нехай це буде на совісті тих, хто піддає ревізії обіцянки, яким народ ще раз повірив. Якщо ми ці обіцянки не виконаємо, то більше люди не повірять нам ніколи. Можна бути в опозиції, можна програти вибори, але виграти їх і віддати владу кланам – такого нам ніколи не пробачать ті, хто цього разу за нас проголосував.
Наш обов’язок – створити демократичну коаліцію. Якщо цього не станеться, нажаль, на мою думку, нашу політичну силу чекає доля НДП та СДПУ(о), не кажучи вже про втрату перспективи створення єдиної партії. Але головне, що розчарування наших виборців спричинить до утворення в Україні де факто двопартійної політичної системи у складі БЮТ і Партії Регіонів з усіма політичними наслідками для нас і невтішними виборчими перспективами.
Переконаний, ні Блок «Наша Україна – Народна Самооборона», ні його фракція ніколи не підуть на коаліцію з Партією Регіонів. Сьогодні питання лише в тому, чи знайдуться в наших лавах кілька колег, які наважаться знову, як Мороз у 2006 році, перекреслити вибір народу, але цього разу – і будь-які політичні перспективи всього нашого блоку.
Наша позиція має бути чіткою, послідовною і зрозумілою людям. Ми маємо створити демократичну, пропрезидентську коаліцію в парламенті, вперше за всі роки незалежності. І якщо ми щиро хочемо цієї більшості і реалізації нашої програми, то не так важливо, скільки в цій більшості буде голосів – важливо, які закони вона прийматиме і як працюватиме створений нею уряд. Демократична коаліція дасть нам можливість створити на базі нашого Блоку потужну демократичну партію, досягти успіхів у закріплених за нами сферах діяльності, і на цій основі сформувати широке об’єднання навколо Президента Ющенка. Бо саме Віктора Ющенка наша партія, ми всі, усі патріотичні сили будуть підтримувати на наступних президентських виборах. Іншого не дано.