Проект Закону України “Про мови”

Проект

Вноситься народним депутатом України

В’ячеславом Кириленком

ЗАКОН УКРАЇНИ

Про мови

Законодавство України про мови ґрунтується на Конституції України, складається з цього Закону та інших нормативно-правових актів, що регламентують відносини у сфері застосування мов.

Закони та інші нормативно-правові акти, що регламентують відносини у сфері застосування мов, мають відповідати цьому Закону.

Стаття 2. Державна мова

Державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.

Держава забезпечує всебічний розвиток і функціонування української мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України.

Українська мова є обов'язковою для застосування в діяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, установ, організацій, підприємств незалежно від форми власності.

Порушення прав громадян на користування державною мовою, у тому числі на отримання інформації державною мовою у будь-якій сфері суспільного життя не допускається.

Стаття 3. Мови національних меншин

Держава гарантує вільний розвиток, використання і захист мов національних меншин України.

Представники національних меншин мають право на користування і навчання рідною мовою чи вивчення рідної мови в державних і комунальних навчальних закладах або через національно-культурні товариства.

Мови національних меншин використовуються для забезпечення їх національно-культурних потреб у порядку, встановленому Законом.

Стаття 4. Вивчення та використання іноземних мов

Україна забезпечує вивчення іноземних мов у закладах освіти, сприяє вдосконаленню знання іноземних мов працівниками підприємств, установ та організацій з метою їх використання у сфері міжнародних відносин та міжнародної кооперації, вільного доступу українського народу до надбань світової культури та науки.

Викладання іноземної мови здійснюється цією мовою або українською мовою. Переклад під час здійснення навчально-виховного процесу, офіційних міжнародних зв’язків, офіційних заходів з використанням іноземної мови здійснюється з іноземної мови на українську і в разі потреби з української на відповідну іноземну мову. Такий переклад не може бути замінений перекладом з однієї іноземної мови на іншу.

Стаття 5. Захист мов

Держава дбає про розвиток і престиж державної мови, підвищення мовної культури громадян; забезпечує збереження пам’яток мови та писемності українського народу, вживає заходів для повернення в Україну таких пам’яток, що перебувають за її межами; надає першочергову підтримку галузям науки, що займаються дослідженням української мови, виданню наукових і популярних праць з питань української мови, здійсненню перекладів українською мовою довідникової, навчально-методичної, художньої літератури та іншим заходам, спрямованим на розвиток і поширення української мови.

Єдиною формою застосування української мови в усіх сферах суспільного життя є її літературно-нормативна форма, встановлена українським правописом і відображена в словниках української мови. Український правопис та перелік словників, що використовуються як посібники з нормування української мови затверджуються Кабінетом Міністрів України на підставі фахових висновків мовознавців.

Умисне спотворення, публічне приниження чи зневажання української мови забороняється.

Держава вживає заходів для збереження і розвитку мов національних меншин, забезпечує підготовку фахівців для задоволення мовних потреб цих меншин.

Заходи щодо захисту і розвитку мов національних меншин України не повинні звужувати сферу застосування та вивчення державної мови.

Стаття 6. Захист прав громадян у мовній сфері

Громадяни України вільні у виборі мови приватного спілкування. Кожен громадянин має право на вивчення і використання рідної мови і не може бути обмежений у правах за мовною ознакою.

Громадяни мають право на звернення до органів влади та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб як державною, так і іншою зручною мовою. Незалежно від мови, звернення громадян підлягають розгляду в порядку, встановленому законом, за винятком випадків, коли в органі влади чи місцевого самоврядування немає фахівців, що володіють відповідною мовою.

Відповідь на звернення громадян надається державною мовою.

Роботодавці можуть вимагати обов’язкового знання і використання працівником тієї чи іншої мови виключно у випадках, коли працівник зобов’язаний на підставі цього та інших Законів України використовувати цю мову під час виконання посадових чи службових обов’язків.

Кожен має право на повагу до своєї мови. Публічні образи на мовному ґрунті є підставою для захисту честі та гідності.

Пропаганда ворожнечі та дискримінації на мовному ґрунті забороняється.

Стаття 7. Мова роботи та актів органів державної влади й місцевого самоврядування

Мовою роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування є українська мова.

Закони України, інші акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування приймаються і оприлюднюються українською мовою. Ці акти можуть також публікуватися в перекладі на інші мови відповідно до встановленого порядку.

В адміністративно-територіальних одиницях, де представники певної національної меншини становлять не менше третини населення, акти органів місцевого самоврядування, що стосуються інтересів, прав чи обов’язків громадян, обов’язково оприлюднюються, крім української, також мовою цієї національної меншини.

Мовою представництва інтересів України у міждержавних відносинах є державна мова.

Стаття 8. Мова діловодства та документації

Мовою офіційних документів, діловодства, облікової, звітної, фінансової, технічної та проектної документації, офіційних заяв та звернень є українська мова. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, об’єднання громадян, підприємства, установи та організації незалежно від форм власності здійснюють діловодство та ведуть документацію і листування між собою українською мовою.

Написи на печатках, штампах та офіційних бланках в Україні виконуються українською мовою.

Під час здійснення міжнародної діяльності технічна та проектна документація, можуть паралельно з українською виконуватися також іншою мовою. Офіційні бланки та кореспонденція під час здійснення міжнародних відносин можуть виконуватися як українською, так і іноземною мовою (мовами).

Офіційні документи, що посвідчують особу громадянина України або відомості про неї (паспорт, трудова книжка, військовий квиток, документи про освіту та інші документи), оформлюються державною мовою.

Посвідчення особи та інші документи, призначені для використання за межами України, мають містити текст як українською, так і відповідною іноземною мовою.

Мова документів, що виготовляються на підставі міжнародного договору, учасником якого є Україна, може визначатися умовами цього договору.

Стаття 9. Вимоги щодо володіння мовами та їх використання

Володіти державною мовою і використовувати її під час виконання посадових чи службових обов’язків зобов’язані:

1) Президент України, народні депутати України, члени Конституційного Суду України, члени Кабінету Міністрів України;

2) державні службовці;

3) службовці органів місцевого самоврядування;

4) судді;

5) військовослужбовці, працівники міліції та інших військових формувань;

6) особи, що представляють Україну за кордоном, у тому числі працівники дипломатичних та інших представництв України;

7) працівники освіти, науки та культури.

Вимоги щодо знання та застосування державної мови включаються до положення про атестацію державних службовців, службовців органів місцевого самоврядування, посадових осіб державних та комунальних підприємств, установ та організацій. Обсяги знання державної мови повинні передбачати вільне володіння, користування, ведення діловодства, документації та подання службової інформації.

В адміністративно-територіальних одиницях, де представники національної меншини складають більшість населення, службовці органів місцевого самоврядування зобов’язані володіти мовою цієї меншини і використовувати її у спілкуванні з представниками цієї меншини за бажанням останніх.

Стаття 10. Мова обслуговування населення

Мовою обслуговування населення в Україні є українська мова.

Підприємства, установи та організації, що обслуговують населення, здійснюють свою діяльність державною мовою.

З ініціативи клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

Стаття 11. Мова зібрань

Мовою загальноукраїнських нарад, конференцій, з’їздів та інших зібрань є українська мова.

Мовою зібрань громадських організацій національних меншин є мова відповідної національної меншини та (або) українська мова.

Мовою регіональних та місцевих зібрань є українська мова, поруч з якою також можуть використовуватися прийнятні для учасників зібрання мови національних меншин.

Мови міжнародних зібрань визначаються організаторами й учасниками цих зібрань.

Мова вуличних зборів, мітингів, походів визначається їх організаторами й учасниками.

Стаття 12. Мова виборів та референдумів

Документи про вибори та референдуми, включаючи виборчі бюлетені, протоколи про підсумки голосування, а також офіційна інформація виборчих комісій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування про вибори та референдуми виконуються українською мовою.

Під час проведення місцевих референдумів та виборів до органів місцевого самоврядування в адміністративно-територіальних одиницях, де представники певної національної меншини складають не менше третини населення, офіційна інформація виборчих комісій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування може за рішенням цих органів дублюватися мовою відповідної національної меншини.

Агітація під час проведення виборів та референдумів за кошти державного бюджету й місцевих бюджетів здійснюється українською мовою. Агітація за рахунок інших коштів може здійснюватися як українською, так і іншими мовами.

Стаття 13. Мова судочинства

Судочинство в Україні провадиться державною мовою.

При розгляді справ у судах загальної юрисдикції особи, які беруть участь у справі і не володіють мовою судочинства, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, виступати в суді та подавати клопотання і наводити докази в письмовій формі рідною мовою, отримувати слідчі та судові документи на їхню вимогу в перекладі відповідною мовою, користуватися послугами перекладача.

У випадках, передбачених процесуальним законом, це право забезпечується державою.

Стаття 14. Мова провадження у справах про адміністративні правопорушення

Провадження у справах про адміністративні правопорушення в Україні здійснюється державною мовою.

Якщо особа, що притягається до адміністративної відповідальності, не володіє державною мовою, вона може виступати, а також подавати документи і наводити докази в письмовій формі рідною мовою.

Стаття 15. Мова попереднього (досудового) слідства, дізнання та прокурорського нагляду

Мовою роботи та актів з питань попереднього (досудового) слідства, дізнання та прокурорського нагляду в Україні є державна мова.

Стаття 16. Мова нотаріального діловодства

Нотаріальне діловодство здійснюється державною мовою.

Якщо особа, котра звернулася до вчинення нотаріальної дії, не володіє державною мовою, тексти документів можуть бути перекладені для ознайомлення іншою мовою.

Стаття 17. Мова правової допомоги

Правова допомога фізичним та юридичним особам України надається державною мовою.

З ініціативи особи, що отримує правову допомогу, вона може надаватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.

Іноземцям, особам без громадянства, юридичним особам іноземних держав правова допомога може надаватися українською або іншою мовою, прийнятною для сторін.

Стаття 18. Мова цивільних угод

Письмові цивільні угоди в Україні виконуються українською мовою, а у випадках, передбачених чинними в Україні міжнародними угодами – також і іншими мовами.

Стаття 19. Мова міжнародних договорів та угод

Мовами двосторонніх міжнародних договорів України та інших документів, що укладаються від імені Української держави, а також угод державних установ України з державними установами інших держав, є українська мова та мова іншої сторони договору.

Мови багатосторонніх міжнародних договорів та інших документів, однією із сторін яких є Україна, визначаються міжнародно-правовими документами та міжнародною практикою.

Стаття 20. Мова освіти і виховання

Мовою освіти і виховання в Україні є українська мова. Держава забезпечує кожному можливість отримання освіти державною мовою на всій території України, що включає здійснення українською мовою навчально-виховного процесу та забезпечення відповідного мовного режиму в навчальних закладах.

Вивчення української мови в усіх навчальних закладах України є обов’язковим.

Громадянам, які належать до національних меншин, гарантується право на виховання, навчання рідною мовою, або вивчення рідної мови в державних, комунальних і приватних навчальних закладах, або через громадські організації національних меншин.

Вища освіта, військова освіта, позашкільна освіта, а також освіта в дитячих будинках і школах-інтернатах здійснюється українською мовою.

Під час викладання іноземної мови та іноземної літератури допускається здійснення навчального процесу відповідною іноземною мовою.

Стаття 21. Мова виховання в дитячих дошкільних установах

Виховання в дитячих дошкільних установах здійснюється українською мовою. В місцях компактного проживання представників національних меншин органи місцевого самоврядування за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки можуть створювати дошкільні установи, де виховання поруч з українською здійснюється також мовою відповідної національної меншини або надавати такий статус існуючим дошкільним установам.

Стаття 22. Мова навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах

Мовою навчання і виховання у загальноосвітніх навчальних закладах є українська мова.

В місцях компактного проживання представників національних меншин органи місцевого самоврядування за погодженням зі спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти і науки можуть створювати загальноосвітні навчальні заклади, в яких навчально-виховний процес здійснюється мовами відповідних національних меншин або надавати такий статус існуючим загальноосвітнім навчальним закладам.

Спеціально уповноважений центральний орган виконавчої влади з питань освіти й науки затверджує перелік предметів, викладання яких здійснюється українською мовою в усіх загальноосвітніх навчальних закладах.

Стаття 23. Мова вищої освіти

Мовою вищої освіти є українська мова.

Студенти вищих навчальних закладів - громадяни іноземних держав - можуть отримувати освіту іноземною мовою, якщо це передбачено міжнародними зобов’язаннями України і не перешкоджає отриманню рештою студентів освіти українською мовою.

Викладачі – громадяни іноземних держав можуть викладати у вищих начальних закладах іноземною мовою в порядку, встановленому спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань освіти й науки.

Вільне володіння українською мовою та належний рівень володіння принаймні однією з мов країн-членів Європейського Союзу є обов’язковою передумовою для отримання диплома про вищу освіту.

Стаття 24. Іспити з мов

Іспити (тестування, атестацію) з української мови в обов’язковому порядку складають:

1) учні загальноосвітніх навчальних закладів;

2) абітурієнти середніх спеціальних та вищих навчальних закладів (крім іноземців);

3) студенти середніх спеціальних та вищих навчальних закладів (крім іноземців, що підпадають під дію частини другої статті 25 цього Закону);

4) особи, що приймаються на державну службу чи службу в органах місцевого самоврядування;

5) особи, що претендують на призначення в органах державної влади та органах місцевого самоврядування на посади, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;

6) особи, що реєструються кандидатами на посаду Президента України, кандидатами в народні депутати України чи кандидатами на посади сільських, селищних, міських голів;

7) офіцери збройних сил України та правоохоронних органів;

8) особи, що претендують на призначання на посади керівників підприємств, установ та організацій культури, освіти та науки чи керівників їх підрозділів.

Іспити (тестування, атестацію) з іноземної мови складають:

1) абітурієнти середніх вищих навчальних закладів;

2) студенти середніх спеціальних та вищих навчальних закладів;

3) аспіранти та докторанти;

Іспити (тестування, атестацію) на володіння принаймні однією з мов країн-членів Європейського Союзу складають:

1) особи, що працюють або претендують на роботу в представництвах України за кордоном;

2) особи, що працюють на керівних посадах в органах та установах з питань закордонних справ та з питань європейської інтеграції та їх структурних підрозділах або претендують на призначення на ці посади;

3) керівники підприємств, установ та організацій у сфері науки.

4) особи, що претендують на здобуття будь-якого освітньо-кваліфікаційного рівня.

Стаття 25. Мова у сфері науки

В Україні результати науково-дослідних робіт і наукові видання оформлюються та публікуються державною мовою. У наукових виданнях поруч з опублікованими українською мовою результатами наукових робіт їх стислий виклад може публікуватися іншими мовами.

Подання і захист праць на здобуття освітньо-кваліфікаційних рівнів та наукових ступенів здійснюється державною мовою.

Держава сприяє володінню і використанню науковцями іноземних мов, доступу громадян до наукової інформації як мовою оригіналу, так і в перекладі українською мовою.

Стаття 26. Мова у сфері інформатизації

Інформатизація в Україні здійснюється державною мовою.

Держава сприяє відтворенню українською мовою програмного забезпечення іноземного виробництва та розвитку національних комп`ютерних мовно-інформаційних технологій.

Програмне забезпечення комп’ютерів, що використовуються в роботі органів державної влади та органів місцевого самоврядування, об’єднань громадян, а також підприємств, установ та організацій у галузі науки, освіти, культури, транспорту і зв’язку, торгівлі та сфері послуг здійснюється в українській версії.

Інтернет-представництва (веб-сторінки) підприємств, установ та організацій, згаданих у частині третій цієї статті, виконуються українською мовою і можуть мати також версії іншими мовами, причому головною в цьому разі є україномовна версія Інтернет-представництва (веб-сторінки).

Комп’ютерна техніка на території України продається з україномовним програмним забезпеченням, або з україномовним та іншомовним програмним забезпеченням (на вибір покупця).

Стаття 27. Мова у сфері культури

Держава забезпечує повсюдне функціонування української мови та збереження і захист мов національних меншин у сфері культури.

Виготовлення фільмів та музичної продукції за фінансової чи іншої участі держави чи органів місцевого самоврядування здійснюється українською мовою. Виняток становлять фільми та музична продукція, виготовлені за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів мовами національних меншин у рамках програм підтримки національних меншин.

Кожен фільм українського та іноземного виробництва, виготовлений іноземною мовою чи мовою національної меншини, перед його демонстрацією та розповсюдженням в Україні підлягає обов’язковому дублюванню (озвученню, субтитруванню) його оригінальної версії українською мовою. Кількість фільмокопій дубльованого (озвученого, субтитрованого) у такий спосіб фільму має становити не менше 70 відсотків від загальної кількості фільмокопій, що демонструються на території України.

По телебаченню фільми, зняті українською мовою, демонструються мовою оригіналу, а фільми, зняті іноземною мовою – у версії, дубльованій або озвученій українською мовою.

Продаж фільмів на всіх видах носіїв в України здійснюється у версії, знятій українською мовою або дубльованій (озвученій, субтитрованій) з оригінальної версії українською мовою. Разом з україномовними версіями фільмів може здійснюватися продаж тих же фільмів у тому ж місці іншою мовою.

Культурно-мистецькі заходи в Україні, включаючи концерти, фестивалі, конкурси, театральні вистави тощо проводяться українською мовою.

Заходи, які проводять національні меншини, а також виступи зарубіжних митців, оголошення і супровід (конферанс) цих заходів можуть здійснюватися поряд з державною мовою мовами національних меншин чи іноземними мовами.

Музеї, виставки, культурно-мистецькі центри та інші заклади культури забезпечують надання всієї інформації для відвідувачів державною мовою, включаючи послуги гідів та екскурсоводів. Держава сприяє паралельному наданню цієї інформації для іноземців іноземними мовами.

Для представників національних меншин у музеях, виставках та інших закладах культури, що присвячені культурі відповідних національних меншин, держава заохочує надання інформації мовами цих національних меншин.

Стаття 28. Мова у видавничій справі

Мовою видавничої справи в Україні є українська мова. Не менше 70 відсотків від загального тиражу (накладу) кожної книги чи іншого неперіодичного видання видається українською мовою. Ця норма не обов’язкова для видань, у яких паралельно вміщено ідентичний текст українською та іноземними мовами, словників, посібників та підручників з іноземних мов, а також для книг, що видаються мовами національних меншин за кошти державного та місцевих бюджетів у рамках програм підтримки національних меншин.

Стаття 29. Мова засобів масової інформації

Мовою телебачення та радіомовлення в Україні є українська мова.

Мовлення на певні регіони може здійснюватися також мовою національних меншин, що компактно проживають на даній території.

Якщо мова оригіналу (або дублювання) фільму та/чи іншої програми (передачі) не є українською, такі фільми та/чи програми (передачі) транслюються за умови звукового дублювання їх державною мовою.

Для загальнонаціонального мовлення частка ефірного часу, коли мовлення ведеться українською мовою, має становити не менше 75 відсотків загального обсягу добового мовлення.

Мовлення на зарубіжну аудиторію ведеться українською та відповідною іноземною мовою.

Ретрансляція на території України, включаючи трансляцію в кабельних мережах, програм тих телеканалів та радіостанцій, які не відповідають вимогам частин 1, 3 та 4 цієї статті, не допускається.

Друковані засоби масової інформації в Україні видаються українською мовою, а також можуть видаватися іншою мовою.

Стаття 30. Мова у сфері спорту

Ведення і коментування спортивних заходів та змагань здійснюється українською мовою.

Ведення міжнародних змагань на території України здійснюється українською мовою і може дублюватися іноземними мовами.

Трансляція і коментування спортивних заходів та змагань на телебаченні та радіо здійснюється українською мовою.

Ведення і коментування місцевих спортивних заходів та змагань на території адміністративно-територіальних одиниць, де більшість населення є представниками національної меншини, може поруч з українською мовою здійснюватися також мовою відповідної меншини.

Стаття 31. Мова у сфері зв’язку

Мовою зв’язку в Україні є українська мова.

Кореспонденція та замовлення відділеннями зв’язку від фізичних та юридичних осіб приймається державною мовою, а в разі необхідності – іншими мовами. Конверти, бланки, листівки друкуються українською мовою.

Мова міжнародних поштових відправлень є визначається міжнародними договорами України.

Послуги телефонного зв’язку, включаючи обслуговування клієнтів операторами телефонних станцій, повідомлення для абонентів, а також програмування телефонних апаратів здійснюється українською мовою і в разі можливості може за бажанням клієнта дублюватися іншою мовою.

Послуги зв’язку за допомогою електронної пошти надаються українською мовою і в разі можливості можуть за бажанням клієнта надаватися також іншою мовою.

Реклама в Україні виконується українською мовою. Використання інших мов у рекламі, у тому числі під виглядом цитат, прямої мови, іншомовних музичних творів, фотографій виконаного іншою мовою тексту, що містить рекламну інформацію, не допускається.

Знаки для товарів і послуг наводяться у рекламі у тому вигляді, в якому їм надана правова охорона в Україні відповідно до чинного законодавства.

Стаття 33. Мова публічної інформації

Мовою публічної інформації в Україні є українська мова. Оголошення, повідомлення, написи та інша текстова, візуальна та звукова інформація, призначена для загального ознайомлення, подається українською мовою.

Така інформація може дублюватися іноземними мовами у випадках, коли вона призначена також для значного числа іноземних громадян, а також мовами національних менших – в адміністративно-територіальних одиницях, де представники відповідних меншин складають не менше третини населення. При цьому текстова інформація іноземною мовою чи мовою національної меншини розміщується знизу або зліва від тексту українською мовою і не може перевищувати його за розміром шрифту, площею тексту та змістом, а відео- чи аудіоінформація іноземною мовою чи мовою національних меншин подається після відповідної інформації українською мовою і не може перевищувати її за тривалістю та змістом.

Фільми та інша відео- й аудіо продукція транслюється в громадських місцях, включаючи вулиці та площі, громадський транспорт усіх видів, заклади торгівлі, харчування тощо українською мовою. Ця вимога не поширюється на транслювання музичних творів, а також на прямі трансляції теле- та радіопрограм, що відповідають вимогам статті 29 цього Закону.

Стаття 34. Мова маркування товарів

Маркування товарів, етикетки на товарах, інструкції щодо користування товарами, виробленими в Україні, виконуються державною мовою. Поруч з текстом українською мовою справа чи знизу від нього може міститися також текст іншими мовами, який за розміром шрифту та площею тексту має бути меншим за текст українською мовою.

Товари, що імпортуються, повинні бути забезпечені виконаними українською мовою сертифікатами, етикетками, відомостями про якість товарів та інструкціями з їх використання українською мовою.

Найменування в товарних знаках юридичних осіб, зареєстрованих Україні, зазначаються державною мовою.

Стаття 35. Мова військових формувань та правоохоронних органів.

Мовою статутів, діловодства, інформації, звітної, технічної та іншої документації, навчально-виховної роботи, команд та іншого статутного спілкування в Збройних Сил України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах є державна мова. Винятки допускаються під час спільних навчань чи бойових дій, що їх підрозділи Збройних Сил України здійснюють у взаємодії з підрозділами армій іноземних держав.

Офіцери, солдати та наймані працівники частин, підрозділів, підприємства, установ та організацій Збройних Сил, інших військових формувань та правоохоронних органів зобов’язані використовувати під час служби державну мову, дбати про її престиж.

Під час атестації військовослужбовців і працівників Збройних Сил України, інших військових формувань та правоохоронних органів враховується знання ними державної мови. Незнання або ігнорування державної мови цими особами кваліфікується як службова невідповідність.

Стаття 36. Мова назв установ, організацій та підприємств

Найменування органів державної влади та органів місцевого самоврядування, установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності, написи на табличках, вивісках, печатках, штампах, штемпелях, офіційних бланках утворюються та виконуються державною мовою. Для зовнішніх відносин на бланках документів поряд з державною мовою може міститися найменування у перекладі на іншу мову.

На табличках та вивісках справа або внизу від назви, виконаної українською мовою, ця назва може подаватися в перекладі іншою мовою.

Стаття 37. Мова топонімів і картографії

В Україні топоніми – географічні назви адміністративно-територіальних одиниць, населених пунктів, вулиць, майданів, річок та інших об’єктів - утворюються і подаються державною мовою, а в разі необхідності поряд справа або знизу від топоніму українською мовою подається його латиноалфавітний відповідник (транслітерація), виконаний меншим за розміром шрифтом.

В адміністративно-територіальних одиницях, де більше третини населення становить національна меншина, поряд з топонімом державною мовою може подаватися його відповідник мовою національної меншини. Цей напис має бути розміщений під українським варіантом і виконаний меншим за розміром шрифтом.

Правила, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, застосовуються також для оформлення дорожніх знаків.

Відтворення українських топонімів іншими мовами здійснюється шляхом транслітерації українського написання.

Топоніми з-поза меж України подаються українською мовою згідно з українським правописом.

Картографічні видання видаються в Україні державною мовою, а також можуть видаватися іншою мовою з дотриманням вимог до видавничої продукції, визначених у статті 28 цього Закону.

Стаття 38. Мова власних імен

Громадяни України мають право іменуватися згідно з національними традиціями.

Прізвища, імена та по-батькові громадян України, а також історичних діячів України подаються державною мовою відповідно до українського правопису.

Кожен громадянин України має право на виправлення помилкового запису свого прізвища, імені та по-батькові відповідно до законодавства України.

Власні імена громадян України передаються іншими мовами в транслітерації.

Власні імена іноземців подаються в перекладі українською мовою згідно з українським правописом.

Стаття 39. Сприяння збереженню, розвитку та вивченню української мови у світі

Україна сприяє збереженню, розвитку та вивченню української мови в усьому світі.

З метою забезпечення мовних потреб, збереження і розвитку мовної самобутності закордонних українців держава надає допомогу закордонним українцям, у тому числі фінансування за рахунок державного бюджету.

У відносинах з іншими державами Україна відстоює мовні потреби закордонних українців, збереження, розвиток і вивчення української мови у цих державах.

Держава підтримує, у тому числі за рахунок коштів державного бюджету, вивчення української мови іноземцями, створення і поширення за межами України творів культури українською мовою, переклади іноземних творів культури та науки на українську мову, а творів української культури й науки на іноземні мови, сприяє поширенню у світі засобів масової інформації українською мовою.

Стаття 40. Організація виконання цього Закону

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, керівники підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності організовують і забезпечують виконання цього Закону.

Спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади з питань мови є Державна мовна служба при Міністерстві юстиції України. Підрозділи Державної мовної служби створюються при всіх управліннях юстиції.

Контроль за виконанням цього Закону здійснюється в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Стаття 41. Види порушень законодавства про мови

Порушенням законодавства про мови є:

незастосування державної мови у разі, коли її застосування передбачене законодавством України про мови як обов'язкове;

публічне приниження чи зневаження, умисне спотворення державної мови, мов національних меншин, заклики до дискримінації та розпалювання ворожнечі на мовному ґрунті;

незабезпечення перекладу з державної мови або на державну мову, якщо це передбачено законодавством України про мови;

недодержання встановленого законодавством України про мови порядку вживання інших мов поряд з державною мовою;

відмова у виправленні помилкового запису прізвища, імені та по батькові громадянина України державною мовою;

інші порушення, передбачені законодавством України.

Стаття 42. Відповідальність за порушення законодавства про мови

За порушення законодавства про мови фізичні та юридичні особи несуть передбачену законодавством відповідальність.

Порушення законодавства про мови тягнуть за собою дисциплінарну, адміністративну та іншу відповідальність, встановленому законодавством.

Публічне приниження чи зневажання державної мови тягне за собою кримінальну відповідальність, встановленому кримінальним законом.

Кошти у вигляді штрафів, стягнень за порушення законодавства України про мови, перераховуються до Державного бюджету України.

1. Цей Закон набуває чинності з дня опублікування, за винятком норм, які, згідно з цим Законом, набувають чинності пізніше.

2. Окремі положення цього Закону набувають чинності у такі строки:

а) частина 4 статті 20, пункти 4-8 частини першої статті 24, стаття 26, стаття 29, частина п’ята статті 31,частина третя статті 33, статті 34, 35, 37 – через рік після набуття чинності цим Законом;

б) частина четверта статті 23, частина друга статті 24 – через два роки після набуття чинності цим Законом;

в) частина третя статті 24, стаття 28 – через три роки після набуття чинності цим Законом.

3. Міністерство освіти й науки протягом року з дня набуття чинності цим Законом приймає рішення, передбачені статтями 21, 22 та 23 цього Закону.

4. Верховна Рада України, органи місцевого самоврядування упродовж року з дня набуття чинності цим Законом вносять зміни до назв топонімів з метою їх приведення у відповідність зі статтею 37 цього Закону.

5. Вважати такими, що втратили чинність:

а) Закон Української РСР “Про мови в Українській РСР” (Відомості Верховної Ради УРСР , 1989р., додаток до № 45, ст.631);

б) Постанову ВР Української РСР від 28 жовтня 1989 р. “Про порядок введення в дію Закону Української РСР “Про мови в Українській РСР” (Відомості ВР УРСР, 1989 р., додаток до №45, ст.632).

6. Закони та інші нормативно-правові акти, що регулюють мовні питання, чинні в частині, що не суперечить цьому Закону.

7. Кабінету Міністрів Україниу тримісячний термін привести свої нормативно-правові акти у відповідність з цим Законом.

ГОЛОВА ВЕРХОВНОЇ РАДИ УКРАЇНИ

07.12.2006 01:10